Лікар радить, консультує, інформує

^{_{Масажист ДДУ №366 Яковлев Дмитрий Николаевич}}

^{_{Лечебный массаж}}

                                 Харчове отруєння                                            

Ознаки: нудота, блювання, болі в животі, головний біль, загальна слабкість, підвищення температури.

Перш за все, необхідно промити шлунок: випити 5—6 склянок теплої води і викликати блювання. При потребі процедуру повторити.

Найпоширенішим отруєнням є отруєння грибами. В Україні росте близько 80-ти видів потенційно небезпечних для здоров'я людей грибів, з них 10—15 становлять реальну небезпеку для життя. Отрута окремих з них небезпечна настільки, що, наприклад, одне плодове тіло блідої поганки, може призвести до отруєння зі смертельними наслідками декількох осіб.

Ознаки отруєння грибами: сильне блювання, пронос. Унаслідок цього організм збезводнюється, з'являється нестерпна спрага, синіють губи, нігті, холонуть руки і ноги, виникають судоми, згущується кров, кров'яний тиск падає. Стан потерпілого різко погіршується.

При перших ознаках отруєння до прибуття лікарської допомоги необхідно:

•  очистити шлунок від їжі: випити багато води з марганцівкою і викликати блювання;
•  лягти в ліжко;
• пити ковтками холодну солону воду — це послабить нудоту і блювання;
• пити холодний міцний чай або каву, молоко, мед;
• у жодному разі не вживати алкоголь, який тільки пришвидшує і полегшує всмоктування отрути.

Гігієнічні вимоги до одягу, взуття

та зовнішнього вигляду дитини

 Батьки мають слідкувати за чистотою одягу дитини. На випадок  забруднення одягу в шафі має бути його запасний комплект.

•  Нижню білизну (трусики і майку) дитині міняють щодня.
• Плаття, сорочку, спідничку, шорти міняють 1 раз на 2-3 дні.
•  Одяг і взуття дитини дошкільного віку мають бути виготовлені з натуральних матеріалів.
• Чим менше дитина, тим менше на одязі має бути застібок типу “блискавка” та шнурків, краще за все – гудзики або “липучки”.
• Дитячі колготки не повинні бути стрейчевими, а також із численними звисаючими нитками на вивороті.
• Дитяче взуття має бути на маленьких підборах (0,5 - 1 см), із твердим задником і міцною застібкою, яка б надійно фіксувала його на нозі дитини. З метою профілактики дитячого травматизму в дошкільному закладі дітям  не дозволяється носити взуття типу “шльопанці”, м’які хатні капці чи босоніжки з хлястиком замість твердого задника.
• Для занять фізкультурою у дитини має бути спеціально призначені для цього футболка, шорти і шкарпетки або в’язані чешки.
• За чистотою вух, очей і носа дитини необхідно слідкувати щодня.
• Нігті на руках і ногах дитини завжди мають бути чистими й коротко підстриженими.
• Дитяча  зачіска (як у дівчаток, так і у хлопчиків) має бути акуратною. Волосся ні в якому разі не повинно звисати на очі. Якщо волосся довге – зачіска може бути у вигляді косичок чи “хвостиків”.
• Наявність носової хустки у малюка – обов’язкова.

З метою профілактики дитячого травматизму наявність сережок у вухах, хрестиків на довгому мотузочку на шиї у дітей є небажаною. Якщо ж за релігійними переконаннями батьків у дитини все ж таки є натільний хрестик, він має бути на короткому мотузочку.

Загартування в домашніх умовах                      

    Одна з ведучих мер боротьби з респіраторними інфекціями-загартовування, про що всі батьки, звичайно, чули і читали не раз. Однак до загартування багато хто відносяться скептично, тому що загартувати дитини пробували - і нічого не виходило.

    Але в оздоровчих групах виходить! І не тільки тому, що загартовування тут проводять систематично, поступово, методично, не опускаючи рук через перші невдачі, але і тому, що поєднують його зі строгим і точним дотриманням режиму дня. Чи досяжне це в домашніх умовах? Безсумнівно! І перше, що повинні зробити батьки, переглянути домашній побут і уклад, свої звички, навіть стиль взаємин у родині.

     Дитині необхідний спокійний, доброзичливий психологічний клімат. Який тут зв'язок з респіраторними інфекціями? Запевняю вас, цілком реальний. Сварки, лайки в присутності дитини сприяють виникненню в нього неврозу, це істотно знижує захисні можливості дитячого організму.

     Удар по здоров'ю дитини наносять і шкідливі звички батьків. Доведено, що діти курящих батьків і матерів хворіють     бронхолегенічними захворюваннями набагато частіше, ніж діти некурящих. І якщо дорослі курці відмовляться від цигарок, це буде благом і для них самих, і для дитини.

     Дуже важливий і загальний розпорядок життя. На жаль, у багатьох родинах, особливо молодих, зневажають режимом, а це неминуче йде на шкоду дитині.

     За нашими спостереженнями, діти, що відвідують дошкільні установи, найчастіше занедужують після вихідних і святкових днів. І трапляється це тому, що вдома дитина не забезпечена режимом, до якого він звик, на який настроївся в дитячому саду: увечері укладають спати пізніше, скасовують денний сон, прогулянку заміняють іграми вдома, дозволяють скільки завгодно дивитися телепередачі, перегодовують насолодами. Все це негативно позначається на незміцнілому дитячому організмі, розладжує функції всіх його органів і систем, неминуче послабляючи тим самим і захисні механізми.

    Домашній режим дитини повинен бути продовженням режиму дитячої установи, а якщо в дитячий сад маля не ходить, то вдома йому необхідний відповідному віку і чітко дотримуватись розпорядку дня. Без цього важко очікувати успіху від загартовування.

Пам'ятка з профілактики грипу

 та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРІ)

ГРІ - це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів

Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика захворювань

Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

•        повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;

•        загартовування та часте провітрювання приміщень;

•        вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

•        Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;

•        Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;

•        Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу:

- Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.

- Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі - загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.

- Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.

- Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.

- Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо диспансеризації дитини

 1.                Огляд у педіатра

Починає і завершує кожну диспансеризацію огляд у педіатра. Залежно від віку, конституції організму, стану імунної системи дитини, ризику хронічної патології педіатр визначає коло фахівців, у яких потрібно пройти огляд, терміни профілактичних щеплень, необхідні лабораторні аналізи. При повторному візиті до лікаря на підставі результатів повного обстеження Ви отримаєте висновок про стан здоров'я своєї дитини.

За необхідності педіатр призначить лікування та порадить профілактичні заходи для збереження і зміцнення здоров'я, дасть рекомендації щодо харчування, розпорядку дня, фізичного виховання (гімнастика, масаж, загартовування).

 2.                Огляд в окуліста

У дитячому садку збільшується навантаження на зір дитини, оскільки вона більше часу, ніж удома, проводить за малюванням, ліпленням та іншими заняттями, які потребують напруження очей. Тому дуже важливо перед початком відвідування дошкільного закладу організувати огляд дитини окулістом. Фахівець перевірить гостроту зору та виключить можливу патологію очей або за необхідності призначить лікування.

3.                Огляд в отоларинголога

Бажано пройти огляд в отоларинголога, оскільки чимало дітей хворіють на хронічний тонзиліт або розростання глоточної мигдалини (аденоїди). Коли діти потрапляють до нового середовища, нового колективу, наявні у них хронічні захворювання носоглотки можуть загостритися. Медичній сестрі дитячого садка задля здійснення якісного контролю за здоров'ям дитини необхідно отримати вичерпну інформацію про стан її носоглотки.

 4.                Огляд у стоматолога

Необхідно провести санацію порожнини рота, виявити уражені карієсом зуби, а також перевірити прикус. Лікар-стоматолог розповість, як уникнути проблем із зубами та чутливими яснами, і за потреби проведе лікування.

 5.                Лабораторні дослідження

При проходженні диспансеризації необхідно зробити загальний аналіз крові. Він покаже вміст гемоглобіну та лейкоцитів. Також на лабораторний аналіз слід подати сечу. Якщо аналізи виявлять інфекційні захворювання сечових шляхів або вульвова-гініт у дівчат, обов'язково зверніть на це увагу медичної сестри дитячого садка.

У дитини, що періодично потерпає від розладів шлунку, закрепів, радимо взяти на лабораторні дослідження кал: аналіз покаже, які складові їжі організм перетравлює, а які — ні. За результатами аналізу може знадобитися проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини, консультація гастроентеролога.

                                            Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення бажано зробити не пізніше ніж за місяць до вступу дитини до дитячого садка.

 Увага!

Переконайтеся, що результати досліджень

внесено до медичної картки дитини.

Перша долікарська допомога при забиттях

Забиття – це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з'являються припухлість або крововилив (синець), зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.

Послабити біль при незначних забиттях м'яких тканин допоможе холод. Бажано використовувати спеціальні гіпотермічні (охолоджувальні) пакети. У разі їх відсутності можна застосовувати підручні засоби: заморожені продукти з морозильної камери (попередньо обгорнувши їх тканиною), мокру ганчірку чи рушник, охолодити пошкоджене місце під струменем холодної води тощо.

При підозрі на складнішу травму (перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів тощо) перша долікарська допомога має відповідати тяжкості передбачуваної травми:

• при порушенні цілісності шкіри накласти стерильну пов'язку;
• у разі відшарування шкіри, при численних забиттях, забиттях суглобів, внутрішніх органів провести транспортну іммобілізацію (тимчасове фіксування травмованої ділянки на період транспортування до лікувального закладу);
• при порушенні дихання чи серцевої діяльності негайно розпочати штучне дихання та масаж серця;
• при підозрі на пошкодження внутрішніх органів потерпілому слід забезпечити спокій, заборонити вставати та ходити – переносити його можна лише на руках чи ношах.

Забиття голови

При забитті голови насамперед необхідно з'ясувати всі обставини травми, адже дитина може отримати струс мозку навіть через падіння з невеликої висоти.

Якщо після удару головою дитина відразу ж починає плакати, а упродовж 15 хвилин заспокоюється – травма мозку малоймовірна. Насторожити після падіння мають такі симптоми: непритомність, біль, припухлість у зоні удару, блідість обличчя, в'ялість, нудота чи блювання. У такому разі необхідно негайно викликати швидку допомогу.

У разі появи гематоми у зоні удару дитину необхідно якнайшвидше показати лікарю. Якщо на місці удару з'явилася рана, слід обробити її краї розчином йоду і накласти стерильну пов'язку.

Якщо в результаті травми дитина пошкодила зуб, їй необхідно прополоскати рот чистою водою і звернутися до стоматолога.

У разі носової кровотечі внаслідок забиття голови необхідно посадити дитину біля вмивальника. Закидати голову не потрібно, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання. На перенісся бажано покласти лід, огорнутий тканиною. Необхідно стежити за тим, щоб дитина не сякалася і не затискала ніс. Якщо носова кровотеча триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

Перша долікарська допомога дітям-алергікам при укусах ос, бджіл, джмелів, мурах

Діти, які відвідують дошкільний заклад у весняно-літній період, можуть постраждати від укусів комах, що жалять, на прогулянці в парку, лісі, екскурсії на відкритому повітрі. Необхідно розрізняти алергію на отруту при укусах таких комах, як оси, бджоли, джмелі, мурахи, та алергію на слину при укусах комарів, мокреців, інших дрібних комах.

Реакція на отруту комах може бути місцевою та системною – аж до анафілактичного шоку, який може призвести до загибелі дитини.

Найчастіше зустрічається місцева шкірна алергічна реакція, що супроводжується невеликим почервонінням, набряком та болем. Симптоми можуть зберігатися від кількох годин до кількох діб.

Системні реакції можуть розвиватися при численних нападах перетинчастокрилих комах та/або у разі, коли дитина має схильність до алергії.

Дитина, в якої колись була тяжка (анафілактична] реакція на укус перетинчастокрилих, повинна мати із собою набір для надання першої долікарської допомоги.

Аби вберегти вихованців від укусів комах, слід вдатися до таких запобіжних заходів:

• зачиняти вікна і двері сіткою, що не пропускає комах у приміщення;
• не дозволяти дітям ходити босоніж по траві, сидіти та лежати на землі, не перевіривши попередньо поверхню;
• не відвідувати з дітьми пасіки та триматися подалі від місць можливого скупчення комах, що жалять, – овочевих та квіткових ринків, мусорозбірних контейнерів тощо;
• регулярно оглядати територію дошкільного закладу та видаляти з неї гнізда комах;
• не дозволяти дітям їсти на вулиці солодке, що привертає увагу комах;
• контролювати дотримання дітьми-алергіками дієти (вони не мають їсти мед та медовмісні продукти);
• не давати дітям лікарські та косметичні засоби, що містять отруту комах, мед, прополіс тощо.

Якщо дитину вкусила перетинчастокрилі комаха (оса, бджола, джміль), необхідно негайно надати їй першу долікарську допомогу:

• видалити жало з місця укусу, використовуючи пінцет; не можна стискати жало, оскільки через це отрута може інтенсивніше проникати до рани;

в прикласти щось холодне до місця укусу;

• виключити вірогідність перегрівання дитини та фізичне навантаження;
• для зниження свербежу можна дати дитині антигістамінні препарати; для зменшення набряку можна використовувати протиалергенні креми чи мазі;
• у тяжких випадках, особливо, якщо комаха вжалила дитину у слизову оболонку, необхідно негайно звернутися до лікаря.

Порядок надання домедичної допомоги постраждалим при раптовій зупинці серця

1.  Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при рапто­вій зупинці серця не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку термін «раптова зупинка серця» вживається у такому значенні — це при­родна (ненасильницька) смерть, що настала не­сподівано в межах 6 годин від початку гострих симптомів.

Інші терміни вживаються у значеннях, наве­дених в Основах законодавства України про охо­рону здоров'я та інших нормативно-правових ак­тах у сфері охорони здоров'я.

3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при раптовій зупинці серця не медичними працівниками:

1)  перед наданням допомоги переконатися у відсутності небезпеки;

2)  визначити наявність свідомості — обе­режно потрясти постраждалого за плече та голо­сно звернутися до нього, наприклад «З Вами все гаразд? Як Ви себе почуваєте?»;

3) якщо постраждалий реагує:

а)  якщо постраждалому нічого не загрожує, залишити його в попередньому положенні;

б) з'ясувати характер події, що сталася;

в) викликати бригаду екстреної медичної до­помоги;

г)  повідомити диспетчеру інформацію про постраждалого відповідно до його запитань та ви­конати його вказівки;

ґ) забезпечити нагляд за постраждалим цо приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо постраждалий не реагує:

а) звернутися до осіб, які поряд, за допомогою;

б) якщо постраждалий лежить на животі, по­вернути його на спину та відновити прохідність дихальних шляхів. Якщо механізмом травми було падіння з висоти, вважати, що у постраждалого є травма в шийному відділі хребта;

в)  відновити прохідність дихальних шляхів, визначити наявність дихання за допомогою при­йому: «чути, бачити, відчувати». Наявність дихання визначати протягом 10 секунд. Якщо виникли сум­ніви, що є дихання, вважати, що дихання відсутнє;

5) якщо постраждалий дихає, при відсутності свідомості:

а)  перемістити постраждалого в стабільне положення;

6)  викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

в) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

б) якщо дихання відсутнє:

а)  викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

б)  розпочати проведення серцево-легеневої реанімації:

-   виконати ЗО натискань на грудну клітку глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з час­тотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину;

-  виконати 2 вдихи з використанням мас-ки-клапану, дихальної маски тощо. При відсут­ності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку. Виконання двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд;

- після двох вдихів продовжити натискан­ня на грудну клітку відповідно до наведеної схе­ми у цьому підпункті;

7) змінювати особу, що проводить натиснен­ня на грудну клітку, кожні 2 хвилини;

8) припинити проведення серцево-легенево: реанімації до прибуття бригади екстреної (швид­кої) медичної допомоги при відновленні у по-страждалого дихання, рухової активності.

Порядок надання домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі

1.  Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при серце­вому нападі не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку термін «серцевий напад» вживається у такому значенні — це інфаркт міо­карда, крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного не­крозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсо­лютної або відносної недостатності кровопоста­чання у цій ділянці.

Інші терміни вживаються у значеннях, наве­дених в Основах законодавства України про охо­рону здоров'я та інших нормативно-правових ак­тах у сфері охорони здоров'я.

3. Ознаки (симптоми) прояву серцевого напа­ду: дискомфорт в центрі грудної клітки; стискаю­чий, тягнучий біль за грудиною; біль в лівій руці з проекцією в лікоть, мізинець, шию, нижню ще­лепу; відчуття страху; часте дихання (більше ніж ЗО дихальних рухів за хвилину); холодний піт, ну­дота, запаморочення.

4. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі не медичними працівниками:

1)  викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причи­ну виклику;

2)   перемістити   постраждалого   на   спину чи надати зручне для нього положення;

3) розстібнути одягу постраждалого;

4) забезпечити надходження свіжого повітря в приміщення;

5)  запитати у постраждалого про прийом фармакологічних препаратів, які рекомендовані його лікуючим лікарем. У випадку їх наявності — допомогти прийняти постраждаломуліки;

6) при можливості дати постраждалому роз­жувати таблетку аспірину (незалежно від прийо­му інших препаратів) за умови відсутності у нього алергічної реакції;

7) забезпечити постійний нагляд за постраж­далим;

8)  при втраті свідомості здійснювати послі­довність дій, передбачених Порядком надання домедичної допомоги постраждалим при рапто­вій зупинці серця, затвердженим наказом Мініс­терства охорони здоров'я України від 16 черв­ня 2014 року № 398.

Порядок проведення серцево-легеневої реанімації з використанням автоматичного зовнішнього дефібрилятора

1. Цей Порядок визначає механізм проведення  серцево-легеневої реанімації з використан­ім автоматичного зовнішнього дефібрилятора ; медичними працівниками.

2.  У цьому Порядку термін «автоматичний зовнішній дефібрилятор» вживається у такому значенні — це медичний виріб, призначений для ліквідації порушення серцевої діяльності шляхом впливу на серце електричного імпульсу.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров'я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров'я.

3. Послідовність дій при проведенні серцево-легеневої реанімації з використанням автоматичного зовнішнього дефібрилятора не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2)  визначити наявність свідомості — обережно потрясти постраждалого за плече та голову звернутися до нього, наприклад «З Вами все гаразд? Як Ви себе почуваєте?»;

3) якщо постраждалий реагує:

а)  якщо постраждалому нічого не загрожує, залишити його в попередньому положенні;

б) з'ясувати характер події, що сталася;

в)  викликати бригаду екстреної (швидкої)  медичної допомоги;

г)  повідомити диспетчеру інформацію про постраждалого відповідно до його запитань та виконати його вказівки;

ґ) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо постраждалий не реагує:

а) звернутися до осіб, які поряд, за допомогою;

б) якщо постраждалий лежить на животі, повернути його на спину та відновити прохідність дихальних шляхів. Якщо механізмом травми було падіння з висоти, вважати, що у постраждалого травма в шийному відділі хребта;

в)  відновити прохідність дихальних шляхів, визначити наявність дихання за допомогою прийому: «чути, бачити, відчувати». Наявність дихання визначати протягом 10 секунд. Якщо виникли сум­ніви, що є дихання, вважати, що дихання відсутнє;

5) якщо постраждалий дихає, при відсутності свідомості:

а)  перемістити постраждалого в стабільне положення;

6)  викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

в) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

б) якщо дихання відсутнє, розпочати прове­дення серцево-легеневої реанімації та принести зовнішній автоматичний дефібрилятор;

7) відкрити кришку дефібрилятора. Якщо ав­томатичний дефібрилятор не вмикається автома­тично, увімкнути його самостійно;

8)  виконувати голосові вказівки автоматич­ного дефібрилятора:

а) приклеїти електроди на грудну клітку по­страждалого;

б) зачекати доки апарат не здійснить аналіз ритму;

в) натиснути кнопку розряду для проведен­ня дефібриляції за умови, що до постраждалого ніхто не торкається;

9)  після виконання дефібриляції розпочати/ продовжити проведення серцево-легеневої реа­німації у співвідношенні ЗО натискань на грудну клітку, 2 штучних вдихи;

10) дотримуватись голосових вказівок зовніш­нього автоматичного дефібрилятора протягом всьо­го часу проведення серцево-легеневої реанімації;

11)  при відновленні ознак життя у постраж­далого забезпечити постійний нагляд до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Електроди залишити на грудній клітці;

12)  при повторній зупинці серця до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги здійснювати послідовність дій, передбачених під­пунктами 7-11 цього пункту.